Творчество юных: из копилки конкурса «Паперовий літак»

Литературный конкурс «Паперовий літак» для молодых авторов подвел итоги в городе Северодонецке. Вашему вниманию – ряд конкурсних работ.

  

Валерия Андреева, г. Кременная,

І место в номинации «Поэзия»

 

***

Семнадцатая осень на солнечном пороге,

А лето так устало — уходит по-английски

И листья, листья, листья на золотой дороге,

И голубое небо так безнадежно близко…

Рассветы и закаты  теперь в сентябрьских красках,

Малиновым узором рисует тёплый луч…

Меняются сезоны, а люди так же в масках,

И всё сложнее солнцу прорвать блокаду туч…

Текут послушно реки под древними мостами,

Минуты в бесконечность плывут, плывут, плывут,

Воспоминанья пахнут погасшими кострами…

На перекрестке судеб опять кого-то ждут…

Смеётся смелый ветер, в окно порой стучится,

Всё так же бьётся сердце: то в грусти, то в тревоге

И безмятежно вольно летят по небу птицы…

Семнадцатая осень на солнечном пороге…

 

Півсекунди до зими

Півсекунди до зими. Не зігріє теплий светр,

Дива зачекавшись, день застигає в напівсні.

Я і ти. Між нами — прірва. Хоч фізично тільки метр.

Знову затремтіли пальці. Чи від холоду, чи ні…

Прощавай, безмежне небо. Зрадила твою я синь,

Замість ніжної блакиті — темний-темний шоколад…

Більш не берегиня храму понівечених святинь…

Місто засипає перший довгожданний снігопад…

Припорошені алеї, змерзлі квіти і думки,

Гордовитий мій двійник з відчаю під снігом вмер…

На повторний шанс давно вже порозпродано квитки…

«Чи щаслива?» — каже мама. Не сьогодні, не тепер.

Півсекунди по зимі. Кава — замість теплих слів,

Очі більш не листопадні, по-грудневому сумні…

Запалали перші зорі. Вогник тьмяно дивом тлів…

Скільки сказано даремно, а найголовніше…ні.

 

 

Андрей Крюков, г. Сватово

 

Ранок в полі

Танцюють в полі променисті хвилі

Дбайливий вітер їм дає розгін,

І розплітають ниви жовтокрилі

Засмаглі стебла сонячних пір’їн…

 

Поміж ланів і синіх небокраїв

Повзе, як змій, невтомно, темний шлях.

В його обіймах стомлено зітхає

Роздолля поневоленого птах.

 

А під його крилом – віків криниця,

В ній тепле світло лащиться зрання.

Над рідним краєм сонце колоситься –

Пшеничне жовтороте пташеня.

 

Екатерина Карабен-Фортун, г. Мариуполь

 

Ми — индиго

Сновидіння збираються в зграї

І відшторюють млу дрібно-зоряну…

Сновигать починають трамваї,

На платформі вже ночі немає –

Подалась в п’ятивимірну сторону…

 

Між людьми височіють бархани…

В цих трьох вимірах все неозначене,

Тільки всесвіт п’є зілля догани.

Знаки оклику – гострі паркани,

За якими – троянди небачені…

 

З потойбічних галактик – манери,

Тільки душі в нас голі, без одягу,

З часопростору наші галери,

Ми на мінному полі – сапери

І за мир – до останнього подиху…

 

Сновидіння збираються в зграї,

До світанку торкнувшись холодного.

На Землі нас любов лиш тримає…

Ми – народ, той, якого немає,

Бо далеко один є від одного…

 

Анастасия Юник, Старобельський район, ІІ место в номинации «Проза»

 

***

Пахне дощем і розлукою

і сонце поволі ховається за край

запалюються вогні

маленького міста й великих очей

і не здогадатися

чи то місто каштаново зайшлося злістю

чи твої очі горять мигдалем миттєвостей

стає запаморочливо тісно

і в тобі

і в цьому місті

тому єдине що залишається

прогнати вас обох додому

у кришталеве віддзеркалення ночі

у нескінченну елегію снів

аби нестерпність розлуки більше не тисла

як камінь на Сізіфа

 

***

душа бажає висоти

серце прагне до польоту

ми линемо у вирій як пілоти

на повітряних конях ночі

здається океани тануть під нами

зливаються воєдино з небом

стають бузково-блакитною вирвою спокою

а час невгамовно руйнує повітряні замки сльотою

хочеться вириватися назовні

розірвати фюзеляж

вистрибну з парашутом

полишити палаючий літак

попрощатися з рідними

написати СМС коханому

востаннє полаятися з сусідом

гримнути на кішку

заспівати пісню

обійняти маму

допити несолодку каву

зайти востаннє у соціальну мережу

востаннє зробити щось

аби лише запам’ятати кожну миттєвість

законсервувати її

загіпсувати спогади у мозку й душі

стати кимось важливим на цю частку секунди

і якщо не для світу то хоча б для тебе

Ирина Черенкова, по материалам НСЖУ

Be the first to comment on "Творчество юных: из копилки конкурса «Паперовий літак»"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*